Constitutionalism and warfare

АнотаціяУ статті аналізується, які виклики існують перед конституціоналізмом в умовах війни на прикладі руссо-української війни. Розкрито, яким чином здійснюється трансформація правової системи та державних інститутів війни, яка є переважно загрозою конституційній ідентичності. Для України це має кардинальне значення, оскільки програш першої фази з Росією (1917-20) мав наслідком Голодомор 1932-1933, зрежисований Кремлем організований слухняною креольською адміністрацією УРСР. Здатність держави дати рішучу оперативну відсіч агресору виконує двоєдину функцію – відчуття безпечності і захищеності цивільного населення мобілізація необхідних ресурсів для здійснення опору заподіяння поразки агресору. Насамперед поширення неконвенційних способів ведення яке супроводжується навіть веденням у космосі, трансформацію конституціоналізму. Головним пріоритетом при цьому стає раціоналізація влади обмежених ресурсів, що завжди воєн. Конституціоналізм виробляти певні запобіжники проти варваризації Основою цього інституційно спроможна держава, спирається сталі інституції, правила процедури задля захисту ефективної відсічі На національному рівні компонентами інструменти militant democracy парламентського судового контролю, а також ефективний розподіл повноважень між органами сфері національної оборони. Держава розглядається інституційним простором безпеки гідної людини, особливо відчувається зовнішньої агресії. Метою відповідних заходів контроль над територією, захист ефективне урядування, зокрема ресурсів. Важливим компонентом цієї формування механізму попередження агресії, який поєднувати національні міжнародні юридичні засоби.Ключові слова: війна, воєнний стан, інституційна спроможність держави, конституціоналізм, права людини